Міжнародний день корінних народів світу — це не лише символічна дата, а й важливий інформаційний привід для підсилення голосу корінних народів України
Міжнародний день корінних народів світу — це не лише символічна дата, а й важливий інформаційний привід для підсилення голосу корінних народів України та привернення уваги до ситуації в окупованому Криму.
Цей день дозволяє фокусувати суспільну і міжнародну увагу на тих процесах, які РФ намагається приховати або спотворено висвітлити: репресіях, витісненні ідентичності, знищенні культурної спадщини, зникненні мов і системній русифікації.
Російська пропаганда роками поширює фейки про покращення рівня життя кримських татар після окупації 2014 року, підтримку ініціатив зі сторони окупаційної адміністрації РФ тощо.
Насправді ж окупаційні силовики чинять тиск на кримських татар, проводять обшуки у їхніх будинках, у мечетях, фабрикують справи, переслідують та викрадають людей.
9 серпня — це додаткова можливість спростовувати ці міти фактами, історіями живих людей, культурними маркерами, що не піддаються фальсифікації. Що частіше в міжнародному медіапросторі звучать факти про утиски, депортації, знищення мов, то ближче ми до притягнення до відповідальності держави-агресора. Актуалізація цієї теми працює на випередження — аби визнання злочинів стало не лише моральним, а й політико-правовим фактом.
Міжнародний день корінних народів світу є нагодою підкреслити важливість захисту прав і культур корінних народів України, які, попри окупацію Криму, продовжують боротьбу за свою ідентичність. Їхня стійкість, підтримана законодавчими ініціативами України та міжнародною солідарністю, є прикладом сили духу та прагнення до справедливості. Наша мета — забезпечити постійну присутність теми корінних народів у суспільних дискусіях, інтегруючи її в розмови про демократію, війну, європейський шлях і культурну спадщину, а не обмежуючи згадками у символічні дати. Регулярне висвітлення їхніх історій, викликів і успіхів підвищує обізнаність, сприяє єдності нації та допомагає протистояти агресії держави-окупанта — Росії.
Попри тиск, представники корінних народів України чинять ненасильницький спротив: зберігають мову, традиції, релігію. Вони створюють культурні простори, власні освітні та медійні ініціативи, ведуть цифрову боротьбу за правду. Кожна вишивка на фесі, кожен урок кримськотатарської мови — це форма непокори окупації. На території півострова також діють рухи спротиву: "Жовта Стрічка", "Кримські бойові чайки", "АТЕШ", "Зла Мавка", які поширюють листівки, збирають дані про окупантів і колаборантів, фіксують військову активність, документують порушення прав людини й здійснюють інші види супротиву окупантам. Крім мирного спротиву, тисячі мешканців Криму, в їх числі і кримські татари, захищають Україну зі зброєю в руках. Вони служать як у регулярних підрозділах ЗСУ, так і в добровольчих батальйонах, зокрема у "Крим", "імені Номана Челебіджіхана" та інших.
